Saturday-Sunday digest. At home... (EN-UA)

Який сьогодні день тижня? Субота чи неділя? Якщо жити за межами цивілізації, то це не має ніякого значення. Але наявність гаджетів все-таки повертає до реальності...
Думаю, ви вірите, що цей пост з'явився вчора, себто в суботу, у моїй голові. Але різні перипетії і поганий інтернет не завжди сприяє моїй участі в ініціативі @shady Суботній фотодайджест. Тому я самовільно трошки розширюю правила цієї ініціативи і часом спізнююсь. Але мені подобається сама ідея: підведення підсумків за тиждень, зосередження на певних позитивних моментах особистого життя. А якщо хтось інший прочитає, то і радість помножиться.
Я теж стараюсь читати інших. Це буває нечасто, але я за один підхід можу почитати кілька постів якоїсь людини:)
Минулий тиждень був насичений. Я зрозуміла, що через різні поїздки та вирішення проблем дико скучила за розміреним життям у селі.

Я гостро відчуваю реальність останніми днями. Відчуваю, що навколо мене досконалі речі. Дерева, трава, жук, який певно вже дуже старий, коти, шалені цвіркуни. Так, я хочу записати на відео цвіркунів... Іншим разом. Мої горнятка, моє ліжко... Коти. Ой вони вже були в переліку.
Все викликає у мене хвилю вдячності. Єдине логічне пояснення, що я трошки втомилася від подій і людей, а в такий час хочеться просто медитувати і насолоджуватися красою природи.
Інше моє почуття, яке постійно викликає сльози, це те, що чимало людей загинули через цю безглузду війну. Вони не можуть більше милуватись заходом сонця чи слухати цвіркунів чи пити каву з улюбленого горнятка. Їхні сім'ї осиротіли...
Наша українська земля щодня втрачає найкращих синів та дочок. Перемога буде, але якою ціною?
Я постійно думаю про тих людей з некрологів... Вони мені болять. Як і вам.

Здається, час перейти до коментування фото, може це заспокоїть мої думки!

Минулої неділі відправила моїх гостей на поїзд і потрапила до симпатичної церкви у сусідньому селі.

Всю неділю тиждень тому лив дощ, зрештою і сьогодні вранці погода була невесела.

З незрозумілих причин у моєї машини сів акумулятор. Дякуючи двоюрідному братові ми зняли і зарядили акумулятор, а згодом Фро завелась. Я і техніка речі не дуже сумісні, але в машині вже є купа дрібниць, які слід ремонтувати. Або врешті решт знайти чоловіка:)

Тим часом у мами видався кращий день, вона назбирала сироїжок та лисичок. З боровиками поки що ми майже не зустрічалися:)))

Ну, фото на художність не претендує. З усіх рослин я найбільше люблю збирати... цибулю:) Бо ж вона велика і одразу видно результат праці. Це моя медитація. У той день було мокро і болотяно, але врожай непоганий.

😺😺😺😺😺😺😺😺

А потім я поїхала до Львова. Бачите цього хулігана? Мені довелося перевезти його на нову перетримку, з безплатної на платну. Якщо ви натиснете лайк, то допоможете мені впоратися з цим питанням. 100 грн (~3$) в день. Згодом заберу його в село, хоча він не дуже любить інших котів...

Подруги переконали мене приїхати до них на базу відпочинку у Таємне місце. Я вирішила віддати ситуацію на волю Всесвіту, бо відчувала втому. І ось я серед озерної краси!!!

Я писала про цей рай у попередньому пості. Просто відчуйте це місце, вдихніть аромат сосен і ожини...

Світ стає все більш осіннім і пастельним. Дні коротшають. Я буду старатися щодня проводжати сонце до сну. Це важливіше за все на світі.

Зацвіли мамині гладіолуси, а я досі не маю часу їх детальніше пофоткати.

Добре, якщо є куди повернутися після подорожі. Коти — це символ дому. Останніми днями мені здається,що орки доберуться сюди... Але це дурні думки. Вони не є об'єктивні.

Знаєте що це за посудина? У нас вона зветься балія і я в ній "плаваю". Субота була спекотною. У серці ворушиться давня мрія про басейн...

Всім дякую і долучайтесь до ініціативи!

Залишайтеся поряд!

Слава Україні 🇺🇦🇺🇦🇺🇦