What is sky?/ Думки, настрої і стара забута ініціатива (#fridaypoem)

Hi there...
I had a birthday! Well, not exactly real. @hivebuzz let me know that I've been here for two years on September 5th. I will tell my thoughts on Hive another time. A lot has changed in the world during this time. The coronavirus and the war have become tests for Ukraine and for the whole world. Perhaps we have all become different. But how good that Hive remains (with its pros and cons).

Привіт...
У мене був день народження! Ну, не зовсім справжній. @hivebuzz повідомив мене, що 5 вересня виповнилося два рочки як я тут. Мої роздуми про Hive залишу для іншого разу. За цей час багато чого змінилося у світі. Коронавірус і війна стали випробуваннями для України і для цілого світу. Мабуть ми всі стали іншими. Але як добре, що Hive залишається (зі своїми плюсами і мінусами).

---

Today is a rainy autumn day and I am haunted by the desire to restore one old initiative that existed somewhere a year ago. I mean #fridaypoem. The essence of the initiative is simple. Post your own or not your own poem and supplement it with wise thoughts and, of course, a cute photo.

Сьогодні дощовий осінній день і мене переслідує бажання відновити одну стару ініціативу, яка досить успішно існувала десь рік тому, я маю на увазі #fridaypoem, тобто п'ятнична поезія. Суть ініціативи проста: запостити власний або не власний вірш і доповнити його мудрими думками та звісно симпатичним фото.

I haven't been writing much lately. Nothing impresses me. It seems to me that because of the war I was a little petrified. I don't know how to write about anger and hatred of enemies. The last days bring us good news. I read the news headlines with a sinking heart... Is the turning point coming? God, help us!

Останнім часом я майже не пишу. Мене нічого не вражає. Мені здається, що через війну я трохи закам'яніла. Не знаю, як писати про злість і ненависть до ворогів. Останні дні приносять нам хороші новини. Я з завмиранням серця читаю заголовки новин... Невже настав перелом? Боже, помагай!

My text will take us back in time to mid-August. Then a friend came to me with her son. These days were cool. It rained twice that day, and in the evening the clouds cleared and the sun came out. It was so beautiful that I called a friend for a walk in the field where I usually watch the clouds. For me, the sky is an exciting series, because the clouds never repeat themselves.

Мій текст поверне нас у часі в середину серпня. Тоді до мене приїхала подруга з сином. Дні були прохолодні, погода змінювалась по кілька разів на день. У той день двічі падав рясний дощ, а надвечір хмари розвіялися і визирнуло сонце. Це було так красиво, що я покликала подругу на прогулянку полем, де я зазвичай спостерігаю за хмарами. Для мене небо — це захоплюючий серіал, адже хмари ніколи не повторюються.

But my friend did not like this walk and she said: "What is interesting in the sky? This walk will not make me more beautiful, nor richer, will not solve my problems." For me, to be honest, it was a shock, because these places holy to me. Perhaps, in another article, I will answer my friend's rhetorical question. I realized that wild nature is a mirror! It shows what you have inside. Not everyone will be able to live here or just spend a few days here.
Well, catch a poem.

Та моїй подрузі ця прогулянка не сподобалася і вона сказала: "А що там цікавого в небі? Ця прогулянка не зробить мене ні красивішою, ні багатшою, не вирішить мої проблеми". Для мене, якщо чесно це був шок, бо ці місця для мене святі. Мабуть, в іншій статті я дам відповідь на риторичне питання подруги. У той вечір я відправила гостей додому, а сама пішла прогулятися далі... Я зрозуміла, що моє село і дика природа взагалі — це є дзеркало! Воно показує, що у вас всередині. Не кожен зможе тут жити чи просто провести кілька днів.
Ну і щоб не було лонгріду, то ловіть текст.

**
Небо — це просто небо.
Нащо уверх глядіти?
Просто така потреба.
Мабуть, ми родом звідти.

Ноги купаю в росах.
Очі до хмар відкрила.
Небо, коли попросиш,
дасть і опору, й крила.

Скільки зірок у небі,
стільки думок і таїн.
Я вечори серпневі,
ніби рядки гортаю.

Сонях у небо вп'явся,
Птах одізвався строго.
Хмари — відбитки пальців
Завжди нового Бога.

Ті, що сидять в підвалах,
Й чують биття снарядів,
Ті, що сліпими стали
Були би небу раді.

Ті, що тебе прикрили,
Б'ються зі злом ворожим —
В небі черпають силу,
Вірять, у що хто може.

Хтось не вернеться звідти —
Мантра ця серце коле.
Ми найбагатші в світі:
можемо йти у поле.

Ноги купати в росах,
очі звести до неба —
наша найбільша розкіш,
наша свята потреба.

THE SKY

"The sky is just the sky.
Why are you looking up?"
I just have such a need.
Apparently, we are from there.

I bathe my feet in dew
And open my eyes to the clouds.
Heaven, when you ask
Will give you both support and wings.

How many stars are there in the sky
I have so many thoughts and secrets.
I scroll through the evenings of August
Like the lines of a book.

The sunflower stuck in the sky,
The bird spoke sternly.
Clouds are fingerprints of a God
Who is always new!

People who sit in basements
And hear the beating of shells,
And those who became blind
They would be happy to see the sky.

Those who protect you
And fight with the evil enemy,
They draw strength from the sky
And believe in better.

Some of them will not return from the war.
This mantra pierces my heart.
And we are the richest in the world,
We can go to the fields.

To bathed our feet in dew,
To raise our eyes to the sky
It is our greatest luxury
And our holy need.

А що ви думаєте про небо?
Дякую ЗСУ за можливість вийти в поле і написати цей вірш!
🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Thanks for your visit and support!

Stay close! Stay with Ukraine:)