You are viewing a single comment's thread from:

RE: My wartime Diary: Day 67

... Розмови стали тихішими, а зустрічі теплішими і радіснішими, навіть зі сльозами. Ми ставимо менше запитань, економимо гроші, їжу та газ. Ми зберігаємо сили і живемо з вірою. - я читаю і на моїх очах сльози! Нехай Бог укріпить вашу віру!

Sort:  

Сьогодні йшла повз крамницю з одягом. Зайшла, щоб згадати старі часи, взяла в руки якусь милу сорочку і розплакалась. Страшні новини читаю, скріпивши серце, а потім плачу від коментаря "Весь світ щодня молиться за вас". От і зараз сльози виступають. Кажуть - треба прожити, зрозуміти, усвідомити, але виходить так собі.

Не знаю, як висловити свою вдячність за донат, і за коментарі. Від усього серця 💙

Бережіть себе! Зараз ніде немає безпечного місця.

!LUV
!BEER