Monomad Contest. Wet Lviv

En	Ua
Hello, friends! One thing’s for sure — this spring in Lviv has been wet, damp, moist — call it what you like, but it all comes down to water. It rained often, and snowed even more. Yes, it actually snowed this spring! Last week, for example, it snowed every single day, though the snow usually melted by evening — or even by noon in the city. That constant cycle created a lot of moisture. The city was soaked and glistening; the granite in front of the Opera House stayed wet, perfectly reflecting the grandeur of the theatre. And honestly? I prefer Lviv wet and rainy over snowy. Rain is Lviv. Lviv is love — a lifelong love. Not snow, but rain. When the cobblestones are damp and clean, there’s no dust, and none of the northern chill that snow brings. So, if you want to feel the soul of Lviv — come when it rains.	Привіт, друзі! З упевненістю можна сказати, що цьогорічна весна у Львові була мокрою, вологою, вогкою — як завгодно можете називати, але все це так чи інакше пов’язано з водою. Часто падав дощ, а ще частіше — сніг. Так, цієї весни падав сніг! Минулого тижня, наприклад, цілий тиждень був сніжним — щодня падав сніг. Переважно він до вечора танув, особливо в місті — іноді навіть до обіду не дотримувався. І це постійно створювало вологу. Місто було мокре, вогке, на граніті перед Оперним театром стояла волога — і в ній велично відбивалося відображення самого театру. А що я можу сказати? Мені Львів вологий, мокрий — подобається більше, ніж засніжений. Дощ — це Львів. Львів — це любов. Довічна любов. Не сніг, а дощ. Коли бруківка мокра, вмита, пилюки нема. І водночас нема того північного холоду, який несе із собою сніг. Тому — хочете відчути душу Львова? Приїжджайте, коли падає дощ.

Hello, friends! One thing’s for sure — this spring in Lviv has been wet, damp, moist — call it what you like, but it all comes down to water. It rained often, and snowed even more. Yes, it actually snowed this spring! Last week, for example, it snowed every single day, though the snow usually melted by evening — or even by noon in the city. That constant cycle created a lot of moisture. The city was soaked and glistening; the granite in front of the Opera House stayed wet, perfectly reflecting the grandeur of the theatre. And honestly? I prefer Lviv wet and rainy over snowy. Rain is Lviv. Lviv is love — a lifelong love. Not snow, but rain. When the cobblestones are damp and clean, there’s no dust, and none of the northern chill that snow brings. So, if you want to feel the soul of Lviv — come when it rains.

Привіт, друзі! З упевненістю можна сказати, що цьогорічна весна у Львові була мокрою, вологою, вогкою — як завгодно можете називати, але все це так чи інакше пов’язано з водою. Часто падав дощ, а ще частіше — сніг. Так, цієї весни падав сніг! Минулого тижня, наприклад, цілий тиждень був сніжним — щодня падав сніг. Переважно він до вечора танув, особливо в місті — іноді навіть до обіду не дотримувався. І це постійно створювало вологу. Місто було мокре, вогке, на граніті перед Оперним театром стояла волога — і в ній велично відбивалося відображення самого театру. А що я можу сказати? Мені Львів вологий, мокрий — подобається більше, ніж засніжений. Дощ — це Львів. Львів — це любов. Довічна любов. Не сніг, а дощ. Коли бруківка мокра, вмита, пилюки нема. І водночас нема того північного холоду, який несе із собою сніг. Тому — хочете відчути душу Львова? Приїжджайте, коли падає дощ.