Красива церква, люблю такі. Вони притягують своїм особливим домашнім затишком. Бо дерево енергетично тепліше за камінь. А опиняючись всередині таких зразків старовинного зодчества, наче потрапляєш у позачасся. І в такий момент намагаєшся уявити, скільки всього вони бачили, ці німі свідки історії, скільком людям дали прихисток і розраду.
Дуже гарна розповідь, я навіть сказала б медитативна. Хочу ще ;)
You are viewing a single comment's thread from:
Дякую за відгук! Я теж хочу ще:)) Головне знайти старі фото, час і натхнення. Мрію про нові мандри, особливо на Наддніпрянську Україну, щоб побачити козацькі дерев'яні церкви.
О, мандри! Я теж мрію про те, аби знову вирушити у нові пригоди. Бо відкриваючи для себе нові світи, ми не лише розширюємо межі горизонту нашого мислення, а й кожен знаходить для себе справжні скарби.