"Ніч жаху в Кременчуці: хроніка наймасованішої атаки 2025 року"

Фіксуємо, ще один потужний військовий злочин рф скоєний в Україні. Тільки уяви собі типовий вечір у Кременчуці 14 червня 2025-го. Нічого особливого, люди повертаються з роботи, хтось тягнеться набережною Дніпра, інші дома вечерю готують. Всі займаються своїм, і взагалі нічого не натякало на те, що за кілька годин місто вляпається у найжорстокішу атаку з початку цієї клятої війни. От серйозно – спокій, як у кіно перед катастрофою.
(фото взяті з відкритих джерел, див. нижче)

Source

Ближче до півночі небо – бац! – спалахнуло від вибухів, і почалася та сама ніч, яку потім назвуть "ніччю жаху". Все стартануло з сирен – класика, але цього разу навіть ті, хто вже давно не реагував на тривоги, різко метнулися до укриттів. Щось було не так. Вибухи сипали один за одним, їх ставало все більше, а соцмережі вже вибухали повідомленнями: "Кременчук під обстрілом", "Ракети сиплять одна за одною". І не дарма – потім з’ясується, що росіяни навалили по місту повний набір: "Іскандери", "Кинжали", "Калібри", ще й купа "Шахедів" у бонус. Це не просто атака, а така собі показуха для залякування – типу "дивіться, що можемо".

Source

Далі більше: українські військові видають цифри і, чесно, вони вражають – 194 одиниці авіаційної зброї. Це майже дві сотні ракет і дронів, які одночасно летять на одне місто! Протиповітряна оборона працювала на максимумі, і, згідно з офіційними даними, збили 167 штук. Сто дев’ятнадцять – просто в повітрі, ще сорок вісім впали десь по Україні, не долетівши до цілі. Серед збитих – навіть два "Кинжали", три "Іскандери" і три "Калібри". Ну, коротше, це була не просто атака – це реально повітряний махач. Я просто в шоці... Думаю ви зі мною погодитися.

Source

А чому саме Кременчук? Та це не випадковість. Місто – важливий промисловий і енергетичний вузол, 300 км від Києва, нафтопереробний завод (який і так вже отримував по шапці у 2022), теплоелектростанція, що годує енергією купу регіону. Прямі попадання у ці об’єкти, плюс ракети розвалили ще й різні енергетичні та агропідприємства. Від уламків постраждали житлові будинки, автівки, хазяйські споруди. Пожежі палали так, що рятувальники їх гасили мінімум вісім годин.

Source

Але, і це реально якась магія – серед цивільних жертв немає. Враховуючи масштаби, це майже диво. Можливо, спрацювали своєчасні попередження, може, люди вже навчені гірким досвідом, але факт: Кременчук вистояв без втрат серед населення. Хоча, чесно, це не робить біду меншою – бо завод і електрика під великим питанням, відновлювати все це – ще той квест.

Однак я хочу зауважити на цікавому факті, який вже неоднаразо повторювався. Ця ніч не просто так сталася. За кілька годин до обстрілу Путін годину теревенив із Трампом. Офіційно – привітав з днем народження, але хто в це вірить? Совпадєніє? Може, і ні. Чи вплинула розмова на атаку – питання відкрите, але співпадіння таке, що хоч стій, хоч падай.

Source

Люди в місті – емоції як на американських гірках. Хтось боїться, хтось злий: "Ми вже звикли до тривог, але такої жорсті ще не бачили. Здавалося, ракети не закінчаться ніколи", – пише місцева Олена. Але й гордість присутня: "Наші зенітники – просто герої, врятували всіх". А є і такі, що просто втомилися: "Скільки ще це буде тривати? Хочемо просто жити".

Світова реакція була миттєвою. Euronews, Bloomberg – всі одразу написали, що це чи не найбільша атака за всю війну. В репортажах не тільки про масштаби, а й про те, як Україна тримається під таким пресом. Наше МЗС у X назвало цю ніч "ніччю жаху" і закликало світ більше допомагати.

Source
Чому знову Кременчук? Ну, це місто реально стратегічне – не на передку, але нафтопереробка і енергетика тут на вагу золота. Це і пальне для ЗСУ, і ресурс для тилу. Це відомі речі, тому про це вже можна казати. Б’ють не лише по інфраструктурі, а й по людях – психологічно, щоб ламати, лякати, змусити почуватися безпорадними. Але, судячи з того, як тримається місто, цей номер не пройшов. Кременчук стоїть. Як і багато інших міст України.

Знаете, друзі, все це дуже боляче, але не тільки емоційно, боляче ще й економічно. Наш потенціал з кожним таким обстрілом згасає. Для його відновлення необхідно буде не тільки залучати фінансові ресурси, а й людські. Ви можете сказати Бангладеш допоможе. От мені б якщо чесно, не хотілося щоб після війни на нашій звільненій землі кров'ю та потом наших людей, заробляли гроші інші народи та нації. Так, допомога нам буде все-рівно потрібна, але тут треба розуміти і дати це поняття всім. Ортодоксальні хозяї на цій Святій Землі - Ми Українці і ніхто більше!