Ми знаємо про Лавкрафта, як майстра жахів. У творах Лавкрафта часто можна знайти посилання на "Некрономікон" (автор якої - божевільний араб Абдула Альхазред, як і сама книжка - вигадані). Зустрічаються згадки про книжки по історії, оккультизму, художни книжки. Але для багатьох стане новиною, що Лавкрафт також цікавився криптографією. Звісно, тут нічого дивного, але пропоную прочитати наступний уривок з "Жахіття Данвіча" (1928), (Том 2, Видавництво Жупанського).
...
Всю другу половину серпня він вивчав книжки, що містили величезну кількість матеріалів з криптографії, перевернувши догори дриґом свою бібліотеку, просиджуючи ніч за ніччю серед таїн Поліграфії Трітемія, De Furtivis Literarum Notis Джамбатісти Порти, Traité des Chiffres Де Віженера, Cryptomenysis Patefacta Фальконера, датованих вісімнадцятим сторіччям трактатів Дейвіса та Тікнесі, а також знайомлячись з творами таких сучасних авторитетів як Блер, фон Мартен, і Клюбер з його Kryptographik. Він чергував вивчення книжок із періодичними спробами розгадати таємницю рукопису і невдовзі пересвідчився, що перед ним одна з найскладніших і найгеніальніших криптограм, в якій окремі ряди відповідних літер упорядковуються за принципом таблиці множення, а сам текст будується за допомогою ключових слів, відомих лише посвяченим. Давні джерела видавалися значно кориснішими, ніж нові, тож Ермітедж дійшов висновку, що кодування цього рукопису дуже й дуже давнє, до того ж, безсумнівно, винайдене внаслідок тривалих містичних експериментів.
...
Для мене це також певний дороговказ - ознайомитись (хоча б стисло) з кожною зі згаданих книг. Можливо, напишу про це потім.