Останнім часом в інформаційному просторі активізувались розмови про економічне бронювання. Суспільство по-різному сприймає економічне бронювання, для когось це - ще один показник нерівності та несправедливості, для інших - потрібний крок для підтримки економіки, для когось - цілком легальний шанс отримати відстрочку від армії.
Але часто поза дискусією залишається важливий момент: а що ж буде з тими, хто вже служить? І справді, чому частина країни воює, а інша гуляє? Чому хтось несе всі тяготи служби, без розуміння її тривалості (адже термінів демобілізації немає), а інші усіма правдами й неправдами отримали собі можливість не служити? Такий популярний у вжитку типаж ухилянта - це негідник, вартий зневаги, чи король цього життя, вільний і успішний боєць “економічного фронту”? А військові - це еліта чи все ж кріпаки?
У нових законопроектах, що стосуються економічного бронювання мусить бути закладений важливий момент - можливість економічного бронювання для діючих військовослужбовців. Такий висновок склався після спілкування з десятками людей, як військових так і підприємців. Цією думкою варто було б керуватися і народним депутатам України та всім дотичним до розробок даних змін.
По численим реакціям на пропоновані ініціативи, можна зробити висновок, що економічне бронювання без врахування інтересів військових, спричинить ще більший розкол в суспільстві. Начебто, а що тут такого: всі, хто хотів відмазатись від армії чи втекти за кордон, це зробили, і всі, хто хотів піти служити, теж пішли. Але законодавство ж має на меті визначити стратегію на роки вперед, а не лише заткнути дірки в бюджеті на наступні півроку.
Про моральний аспект питання служби й бронювання можна говорити довго. Ви точно зустрічатимете думки різних блогерів та «лідерів думок», та чи хтось скаже, що буде з тими, хто вже мобілізувався? Служитимуть до кінця життя? Невже економічним бронюванням можуть послуговуватися лише депутати, дерслужбовці, працівники критичної інфраструктури та ухилянти?
Часто можна почути фрази, що сучасна війна - це війна технологій, що треба перемагати якістю, а не кількістю. Отже, цілком нормально ставити питання щодо власної ефективності. Ефективності як економічних суб’єктів військової індустрії, так і персональної ефективності кожного. В армійській службі ніяк не оминути момент лотереї. Комусь пощастило, і він чи вона служать ефективно, а комусь - ні. Як ви напевне знаєте, перейти з одного підрозділу в інший, з однієї військової частини в іншу - важко. А якщо, підприємець чи спеціаліст у вузькій галузі (які в дефіциті) охороняє блокпост, чи склад - невже це ефективна діяльність? «Ну хтось же ж має це робити» - можна почути у відповідь. Але чи варто все життя працювати понаднормово, постійно навчатись і самовдосконалюватись, щоб зрештою завершити життя охоронцем? Можлив, має бути якийсь варіант для зміни? Потрібно надати перспективу тим, хто прагне підвищити свою ефективність законно і почесно. Адже незаконних чи напів-законних способів завершити службу достатньо.
У розмовах, як з військовими так і цивільними, існують різні думки щодо ціни економічного бронювання для діючих військових - від 0 до 100 000 гривень. Частина людей і справді думає - ну як це брати кошти з військових? Навпаки - їм потрібно допомагати. Інші ж кажуть, що розмір «бойових» виплат - це нормальна ціна, тому що не може бути економічне бронювання дешевим - інакше бажаючих стане надто багато.
Та все ж більшість мусить погодитися, що ціна економічного бронювання для військовослужбовців ніяк не має бути більшою ніж для цивільних.
Звісно, коли економічне бронювання стане доступним для військових - лише частина з бажаючих демобілізуватись складатиметься з підприємців.
Ціна і можливість оплати, якщо і має варіюватись, то базуючись на часі служби, бойовому шляху. Ті хто довше служать і більше знаходяться на фронті - відповідно могли б платити менше. Хтось зможе оплатити собі економічне бронювання, або його зможуть платити бізнес-партнери, компанії, зацікавлені в конкретних спеціалістах.
Дозволити економічне бронювання - це не лише збільшити грошові надходження до бюджету. Це не тільки легальний спосіб зняти психологічну чи політичну напругу для бажаючих. Це - передовсім спроба вивільнити підприємницьку ініціативу - цю шумпетерівську творчу руйнацію, яка опинившись в нових для себе умовах - може створити нові продукти і послуги, як для воєнної сфери, так і в усіх можливих напрямках.
Цей вплив зараз важко виміряти цифрами. Цей потенційний ефект важко оцінити. Потрібна не лише стратегія «адвокації зброї» та випрошування міжнародних допомог, грантів та позик. Потрібна стратегія економічного розвитку, довгострокового і тривалого. І цю стратегію можуть написати ті, хто кров'ю і потом записував свій героїчний чи скромний внесок в стримування ворога. Якщо за весь цей час не вдалось перевести економіку на військові рейки, то, можливо, саме військовим підприємцям це вдасться. Навіть попри відсутність у них політичної й адміністративної влади, а також апарату примусу.
І на останок. Ви можете сказати: «Економічний розвиток і так відбувається: тилові міста розвиваються, на дорогах все більше заторів й дорогих авто». У декого, справді, єдина проблема бронювання - це бронювання столика в дорогому ресторані, бо без «броні», туди ввечері не потрапиш.
Та якщо пропонована економічна демобілізація не створить ефект синергії, не підніме кооперацію бізнесу й військових на новий рівень? Тоді бюджет отримає стільки ж, скільки і отримав би від цивільних, які не хочуть служити.
Наразі економічне бронювання чітко не визначене, як, до речі, й немає чітко визначених термінів служби. Але в майбутніх законопроектах має бути врахована думка діючих військових.