Привіт, друзі!
Ось і весна прийшла. Така рання й у доброму настрої: ані вітру, ані опадів. Тиха, спокійна, сонячна, тепла. Саме на таку я чекала у її перший календарний день.
Сьогодні був гарний привід прогулятися до лісу, аби подивитися, як він змінився відтоді, відколи я була там востаннє. Відчути його весняний настрій та подих, зануритись у його камерне звучання під акомпанімент дзвінких співів пташок і стукоту дятла на фоні безвітряної тиші.
Подивіться, як активно вже пробивається рослинність на лісовій галявині! Соковиті зелені барви в перший день весни.
Горішник повдягав на свої віти розкішні жовті сережки і стоїть красенем у лісі серед ще голих берізок і тьмяних сосен. Як і годиться, він першим вітає весну.
Оце так краса! Як же мені страшенно кортіло впасти на цей пухнастий лісовий килим і вдихнути його свіжість! Але вчасно помітила, що крізь нього пробився якийсь тендітний паросток. Тож я не стала травмувати цю маленьку зелену крихітку. Нехай росте.
Листя лісової сунички вже набралося соку і вабить своїм насиченим кольором.
Навряд чи я здивую вас такою лісовою знахідкою. Проте мені ця пара шишок видалася напрочуд красивою. А вам? 🙂
Я була б не я, аби не назбирала б собі під час прогулянки лісом якихось гілочок, щоб потім вдома зробити з них фітокомпозицію і прикрасити нею передпокої. На фоні соковитого моху і молодого листя папороті вони виглядають доволі мило.
Наостанок прогулянки лісом у перший день весни я дивлюся в небо, помічаючи разючий контраст ніж тим, що вгорі, і тим, що внизу. Та невдовзі й верхівки дерев забуяють усіма відтінками зеленої весняної палітри. На все свій час. Не слід квапити примхливу пору року. Нехай все іде поволі.
Дякую за увагу! Гарного вам весняного настрою.
Вже зовсім весна!
❤️🌷