Ох і школи сьогодні, аж не можу в'їхати в неї. З однлго боку настерпні темпи, а з іншого тупі дитячі завданнячка. То граємось то мучимось, якось так. То табличка множення за 3 дні, то додавання і віднімання ледь ледь за 2 роки. То розбір слова, то будова, діти ще не мають достатнього словникового запасу, а їх вже вчать корінь слова шукати в словах, які вони і не чули ніколи.
А прислів'я..... це окрема тема.... Які красиві у нас є прислів'я - смішні, цікаві, легкі для розуміння... Але ж ні, треба самі тупі вибрати, щоб дитина і прочитати не могла, ще й кому сама поставити має. Тому найбільшу насолоду я отримую, коли додому задають есе. Слово складне. Але виконання просте. Чим просте? Дитина фантазує на задану тему, а я тішуть зрозумілості вимог до завдання.
І ось цього разу треба було розповісти про домашнього улюбленця за зразком. Ми добряче насміялись, але що найцікавіше - щоб з толком відповісти на питання по запропонованому плану, ми з толком шарились в інтернеті, шукали розумну інформацію, і це було дуже корисно. Виявилось, що наша золота рибка називається китайським карасем і виведена вченими, і якщо навіть це інформація про якийсь інший вид рибки - не страшно, адже золота, значить золота, для загальної інформації)))))
