Ранок — це магічна пора дня, чи не так? Я так заздрю людям, що вміють вставати вранці. Вони більше встигають і краще почуваються.
І хоч людина створила своє техногенне середовище, але все таки сонце є джерелом життя і мабуть наймудріше лягати спати і прокидатися з ним! (Ну окрім людей, які живуть близько біля полюсів).
У мене було завдання — віднести деякі речі родичам якраз рано вранці. Я опинилася у маловідомому районі, де не їздить транспорт і вирішила, що замість таксі розумніше буде прогулятись у компанії розумного Гугла, що підкаже шлях.
Все навколо було прекрасне і доречне. Вежа церкви, що височіє над хатками (тут переважно як сільські хати або двоповерхівки), дерева в цвіту і все більш різноманітні квіти. Кульбаби заполонили міські газони, а я й на помітила.
Швидка і буйна весна.
Картина прекрасна, та за кілька хвилин я зрозуміла, що не можу дихати. Північна частина міста завжди страждає мабуть сюди йде дим з якихось заводів... А також надмір транспорту, бо поряд автовокзал Північний чи як кажуть в народі АС 2.
Десь позаду йшли дівчата і сильно матюкались. Озирнулася, школярки спішать в школу. Намагаюся згадати, які ми були а молодості. Та мабуть всякі діти були. Я й досі не можу вимовити поганих слів...
Мораль цієї розповіді. По-перше, світ дуже контрастний. По-друге, місто дає людині певні блага, але забирає інші. По-третє, час відпочити десь подалі у дикій природі. Де весна по іншому сприймається.
А вам дякую за увагу!
Робимо перекличку у коментарях, хто тут жайворонок, а хто сова? Заодно подивимося, хто дочитав пост до кінця!
До скорої зустрічі.🙃
