EN/UA Трохи креативу у воєнні будні | A little creativity in military days

Всім привіт друзі, тягне на плач, чомусь очі на мокрому місці, вже і вікна вдома всі вимила, і дзеркала, підвіконня, шафи. Робила все щоб тільки не сумувати за чоловіком. Ми з ним ніколи не розлучалися ось вже протягом чотирнадцяти років, а тут мобілізували. Наче дзвонить, пише, але я по інтонації чую, що він теж сумує. Ловлю кожен подих, прислухаюся до голосу. Все мені здається що від мене щось приховується.

А ще я великий фантаст, щось як вигадаю собі фантастичне і свято в це вірю. То ж щоб не накривало мене смутком увімкнула серіал і взялася за вишивки. Хочу подарувати своїй подрузі ікону, тому вишиваю саме іменну. Називається вона Свята Мучениця Дарина. Мою подругу звати так, гадаю, що їй вона сподобається.

А після цієї ікони буду вишивати іншу, Семистрільну, мама просила. Як раз буде чим перемикатися від туги за чоловіком. І ще одну буду потім шити, для себе, бо я всім дарую, а сама не маю іменну ікону. То якщо буде цікаво, покажу свої роботи. Війна ця довбана, коли вже вона скінчиться, хочеться миру, ніяких ракет, сирен, сховищ, вибухів. Хочеться щоб сини, брати, батьки були вже вдома...

________💙💛________

Hello friends, I am crying, for some reason my eyes are wet, I have already washed all the windows at home, as well as mirrors, windowsills, cabinets. She did everything not to miss her husband. He and I have never parted for fourteen years, and we mobilized here. It's like he's calling, writing, but I can hear from his intonation that he's also sad. I catch every breath, listen to the voice. Everything seems to me that something is being hidden from me.

And I'm also a great fantasist, I can invent something fantastic for myself and I firmly believe in it. In order not to cover me with sadness, I turned on the TV series and started embroidering. I want to give my friend an icon, so I am embroidering her name. She is called the Holy Martyr Daryna. My friend's name is that, I think she will like it.

And after this icon, I will pour another one, the Seven-shooter, my mother asked. There will be something to switch from longing for a man. And I will sew another one later, for myself, because I give it to everyone, but I don't have a name icon myself. If it is interesting, I will show my works. This war sucks, when it ends, I want peace, no rockets, sirens, bunkers, explosions. I want sons, brothers, fathers to be at home...