Я знову у Львові, цього разу з приводу дня пам'яті мого друга музиканта, який загинув на війні. Тут мене завжди тепло зустрічають мої дорогі друзі, з якими ми співаємо у вірменському хорі. Це інтелігентні, витончені люди з повагою до інших, спокійним характером, цікавим внутрішнім світом.
Це Максим, Наталка, Їх дочка Єва, я і Микола.
Це Катя, вона співає не тільки у вірменському хорі, а й в багатьох інших церковних хорах Львова, давно вивчає літургічну музику, має надзвичайну скромність і уважність до інших. Також у неї божественний високий голос і вона вміє радуватись маленьким речам.
Це Микола, він професійний художник-графік, геніально малює людей, в нього вдома стоїть офортний станок, він веде майстер-класи з малювання. Співає басові партії у хорі та працює над собою внутрішньо.
Це Єва з Наталкою. Єва тільки народилася, і я вже стала її хрещеною. Наталка вчилася на богослів'ї в УКУ, і також на курсі іконопису. Доглядає трьох дітей і пише великі та малі ікони.
Візочок везе Максим, Наталчин чоловік. Також закінчував богослів'я в УКУ, займається бізнесом і круто шарить в філософії. Божественно співає не лише церковну музику а також і фольклор.
Я радію їм і хочу всім про них розповідати.