Перебираючи фотографії #10: На куліш у Трахтемирів

Минулого року мене запросили на зустріч в Трахтемирів, компанія мала бути цікава, а тому я вирішив не згаяти можливості поспілкуватися та вчергове пофотографувати красу Трахтемирова, та й смачного кулішу поїсти звісно ж. Як завжди напакував речами свого велосипеда та у суботу вирушив у дорогу. Їхати тут мені не далеко, всього 32 кілометри, якщо поїхати навпростець польовими дорогами. Першу частину шляху я вирішив все ж таки проїхати трасою, а потім через село Липовий Ріг чкурнути з неї у поля.

По дорозі мені попався лис, який спокійно переходив дорогу, я зупинився і відразу поліз діставати фотоапарат. Лис тим часом зупинився і почав мене розглядувати, при цьому давши себе сфотографувати. А потім так же спокійно продовжив свій шлях, пішовши кудись у поле.

Неподалік від місця цієї зустрічі заїхав на автозаправку, купив там в магазині води та смаколиків, та вирушив далі. Звернув з траси, та проїхавши вздовж краю села потрапляю ніби в інший вимір. Поля, ліса, яри, пагорби та дорога, яка прямує вперед. В такі моменти здається, що міг би так їхати вічно.

Невдовзі добираюся до місця зустрічі, але як виявляється, я приїхав найперший. Поки нікого нема, вирішую відразу повісити гамак та натягнути тент. Поки я займаюся своїми справами, приїжджає пан Борис на своїй автівці. Через деякий час приїжджає і вся компанія, хто на авто, хто на конях, а хтось навіть і на кросовому мотоциклі.

Вітаємося, трішки спілкуємося і хлопці відразу приступають до процесу приготування кулішу. Компанія зібралася не маленька, а тому і казан взяли з собою відповідний.

Поки основне дійство ще в процесі, ми спілкуємося, в цьому товаристві можна почути багато цікавого як про сьогодення, так і про минуле цих країв, тому я здебільшого слухаю, лиш іноді ставлю питання. І тут до мене підходить Сергій Вовк з проханням сфотографувати його. Познайомилися ми з ним минулого року, коли я був в гостях в Олександра Кравченка, тоді пан Сергій писав свою картину, а я якраз повертався з магазину. З того часу ми неодноразово зустрічалися, і мені завжди було цікаво послухати його розповіді про минуле цих місць.

Перервав нашу розмову пан Андрій, з питанням "А ви мою липовуху пробували?". Я зрозумів, що зараз почнеться процес дегустації крафтових напоїв, і потрібно зробити ще декілька фото, поки я не захмелів. Тому я попросив його трохи уділити часу для моїх фото.

А потім, нарешті, куліш був приготовлений, і ми приступили до трапези. Через декілька годин на горизонті з'явилася величезна хмара. В цих місцях дуже великий простір і ми її помітили, ще тоді, коли вона була від нас кілометрів за тридцять. Трохи посперечалися, чи попадемо під дощ, чи ні. Але згодом зрозуміли, що таки попадемо.

Всі почали ховатися по наметах, проте пан Сергій сказав, що ховатися не має бажання, тому я пішов і взяв свій тент. Ми сіли на лавку, накрилися моїм тентом і продовжували спілкуватися далі не зважаючи на дощ. А після того, як дощ закінчився, я побачив красиву картину - туман стелився ярами. Мені розповіли, що в цьому місці завжди так після дощів.

Сиділи ми тоді до пізна, та спілкувалися про всяке різне. Вже вночі я пішов до свого гамака, завалився в нього та миттєво заснув.

Ще кілька фото того дня: