Кури - здавна були невід'ємною частиною домашнього господарства українців, адже вони давали такі необхідні для приготування багатьох страв яйця, та й самі кури рано чи пізно ставали їжею. Раніше не було різної хімії та вітамінів для пернатих, тому, аби підтримувати потрібну кількість курей в господарстві, потрібно було розводити курчат.
"Підсипанням квочок" називали процес підкладання яєць під квочку, аби з них згодом вилупились пташенята. Існувало дуже багато забобон та ритуальних дій, аби все зробити правильно, щоб отримати позитивний результат.
Раніше в селах всі "підсипали" квочок одночасно в один день і лише у вівторок, четвер чи суботу. Ні в якому разі у великі релігійні свята. Не можна було також "підсипати" квочок, коли в селі хтось помер і ще не похований. При покійнику також заборонялось переглядати яйця під квочкою і навіть торкатись їх.
Якщо квочка вже сіла на яйця, то на неї з цього моменту ледь не молилися. Годували її відбірним кормом, напували чистою водою, після чого знову спроваджували на гніздо з примовляннями та спеціальними піснями.
Вже як курчата починали вилуплюватись, не можна було нікому нічого позичати, бо курчата тоді не будуть триматися курки.
