Вгамувати біль

Сьогодні минуло три тижні, відколи ми живемо без нашого улюбленого песика Хенка. Так, його хворе серце таки зупинилося... Свій дев'ятий День народження він вже зустрічав слабким, але я все ще надіялась, що наш ветеринарний лікар підбере якісь ліки і Хенк проживе ще кілька років. Та чуда не сталося, ніякими новими препаратами зупинити процес не вдалося...
Вечором суботи йому стало набагато краще. Бо останній місяць Хенк практично не гуляв. Він міг навіть не встати з місця, коли я виходила з дому в повному спорядженні для наших спільних походів... А якщо і вставав, то виходив не далі ста метрів від воріт, і зупинявся, вмовляючим поглядом просив мене не вести його далі. Не міг...

Сліз за останні тижні вже було пролито багато, саме в таких випадках. Бо той погляд пронизував наскрізь тіло і душу... а допомогти песику я нічим не могла. Тільки все частіше виходила до нього у двір, щоб приласкати, погладити, розчесати, помасажувати спинку...
Вечором суботи йому стало набагато краще. Ми ходили на ставок, там Хенк радісно 'знайшов' Валеру, який рибалив. І ми разом пішли додому. На ходу Хенк так само радісно бігав, хапаючи із трави сніг. Тоді випав перший сніг...

Потім Хенк з апетитом поїв. І весь вечір 'охороняв' двір, як завжди з гавканням бігаючи за кожними ногами за парканом.
А вранці він лежав у дворі, злегка присипаний тим самим першим снігом... який став останнім у його короткому собачому житті....
Я не знаю й досі, як вгамувати біль. Ц ж всього-на-всього пес. Люди гинуть, війна навколо, а я сльози проливаю за своїм улюбленим хвостиком... Не знаю, нема сил придумати якісь ліки від цього. Знаю лише одне: такого пса у мене ніколи більше не буде. Та і іншого, швидше за все, теж. Хенк не просто пішов від нас. Він нас звільнив для деяких важливих справ, які нам важко було вирішувати через необхідність догляду за ним.
І залишився у мене горбочок землі серед сосен, який я вкрила їх гіллям. тут ми з Хенком щодня гуляли, тут зупинялися вичісуватись. Тут він і залишився тепер назавжди. А мені лишається тільки прийти і погладити оту хвою, замість його шерсті... 😭