Важко повертатись в робочий стан після такого перманентного відпочинку - як до роботи, так і до школи. Але день промайнув і час для вечірньої прогулянкі.
Так вирішила не тільки я, тому що людей дууже багато. Таке відчуття, що я на пляжі десь в Ялті-дитячий сміх, плач, морозиво.
Тільки пахне не солоним морем, а зкошеною травою, квітучими деревами.
Нарешті розцвів бузок.
Така погода найкраща для мене - не треба мерзнути і вдягатися в сто шарів одягу, і не печешься на сонці.
Радують око не тьлькі дерева.
Гарні люди, які нарешті пошопились після довгого карантину і вдягалися в світлі джинси, білі худі та яскраві кеди.
Навіть є компанія молодиків з гітарою, що співають гарні пісні.
Все оживає! І незважаючи на недосип, це дуже радує та надихає.
Попереду мінімум 100 днів веселощів, кави з подружками, басейнів, барбекю, сімейних прогулянок теплими вечорами.
До вихідних три дні, що не може не р