Нещодавно я тут пафосно анонсував своє повернення, від якого всі мають стати щасливими (вони ще просто поки не знають наскільки). Тому, щоб виправдати сподівання своїх підписників і не виявитися брехуном мушу щось публікувати. Ну і раз я в заголовку блогу написав, що колом моїх зацікавлень є література і музика, то напишу про книгу, яку зараз читаю. І яка мене ніяк не відпускає. Оксана Забужко «Notre Damme d’Ukraine».
Lately I here pathetically announced my return. And everyone should be happy (they just yet do not know how much). Therefore, to justify the hopes of their subscribers and not be a liar, I have to publish something. Well, once in the headline of the blog I wrote that in the circle of my interests are literature and music, then I will write about the book I am currently reading. And what does not let me go. Oksana Zabuzhko "Notre Damme d'Ukraine".
Читати Забужко приходиться довго, з перервами. Читаючи, треба під рукою мати планшет. Часто відриватися на, принаймні вікіпедію, або посилання на інші її статті. Для того, щоб краще і глибше зрозуміти її думку. Так що деколи, читаючи, щоб зрозуміти якусь одну фразу/одне речення приходиться перечитати здоровенну статтю на 20 сторінок. Тому процес іде повільно. Але не без приємності.
Read Zabuzhko comes a long time, with interruptions. When reading, it is necessary to have a tablet at hand. Often, take a break, at least Wikipedia, or a link to other articles. In order to better understand her idea more deeply. So sometimes, reading to understand a single phrase / one sentence have to read a hefty article on 20 pages. Therefore, the process is slow. But not without pleasure.
Центральною «героїнею» є Леся Українка. Точніше «міф про неї». Бажання автора відчистити образ Лесі Українки від намулу радянської, сталінської пропаганди, показати, реальне, істинне місце Лесі в нашій історії, культурі.
Важливим також бачиться бажання повернути все те шляхетське, високе, що дійсно репрезентувала собою Лариса Косач, і якому було не місце в нашій колонії. Точніше, Леся Українка, як краща представниця тієї культури, яка вже від нас відійшла і яку оплакував Шпенглер у своїх «Сутінках Європи».
І ось тут, якраз червоною ниткою проходить і головний «меседж» цілої книжки – Україна завжди була в Європі. Нема ніякого ходіння до Європи – бо ми там завжди були. І весь міф Лесі Українки власне про це і ним є. «Ментальний Євросоюз» існував завжди. І Україна була саме духовою його складовою. Десь щось саме тут проартикулювалося раніше – десь щось запозичилося – нормальні процеси обміну думками і духом. Ця традиція була брутально обірвана, і довершена розстрілами 30-их років, таборами і голодоморами. Але десь під шаром намулу це ще можна реконструювати. Хоча б на рівні знань.
The central "hero" is Lesja Ukrainka. More precisely, the "myth about her". The author's desire to clear the image of Lesya Ukrainka from the speculation of Soviet, Stalinist propaganda, to show the real, true place of Lesya in our history and culture.
It is also important to see the desire to return all those gentry, the high, which really represented Larisa Kosach, and who had no place in our colony. More precisely, Lesya Ukrainka, as the best representative of the culture that has already left us, and which Spengler mourned in his Twilight of Europe.
And here, just the red thread is the main "message" of the entire book - Ukraine has always been in Europe. There is no going to Europe because we have always been there. And the whole myth of Lesya Ukrainka actually is about it. "Mental EU" has always existed. And Ukraine was just the spiritual part of it. Somewhere something here was articulated earlier - somewhere something borrowed - normal processes of exchange of thoughts and spirit. This tradition was brutally torn up, and was completed by the shooting of the 30s, camps and famines. But somewhere under the mud layer, it can still be reconstructed. At least at the level of knowledge.
Повторюся, я не знаю всіх тих філософських, культурологічних концепцій, теорій, на які посилається автор. Та і вивчати їх не зможу. Намагаюся, попри особисте захоплення все таки ставитися по максимуму критично. Багато речей, мене відверто знічують. І я не маю підтвердження в їх правоті. Але те що така діяльність (читання розумних, грубих книжок) конкретно стимулює розумову діяльність, дає змогу бачити світ цілісним, і відкриває в зовсім іншому світлі багато речей, про які нібито і знав, але до кінця не розумів…
Те, що це вже третє видання, свідчить, що книга не була «прохідною», а є окремим явищем в культурному житті України.
Again, I do not know all those philosophical, culturological concepts, theories, which the author refers to. Yes, and I can not study them. I try, despite my personal enthusiasm, to be at the highest critical level. Many things, I'm frankly discontinued. And I have no confirmation of their correctness. But the fact that such activity (reading clever, rough books) specifically stimulates mental activity, makes it possible to see the world as a whole, and opens in a completely different light many things that they supposedly knew, but did not fully understand ...
The fact that this is the third edition shows that the book was not "passable", but is a separate phenomenon in the cultural life of Ukraine.
Дякую за цікаву статтю, можливо відкладу її і до своєї полиці👌🏻
Posted using Partiko iOS
дякую!) 😎
Я теж дуже люблила читати, особливо в дитинствi. Всі книги дуже добре пам'ятаю до цих пір. Особливо мене вразила "Володар кілець" Толкієна, пам'ятаю я свято вірила, що карта справжня і є такі світи, і дуже боялася темних вершників))))) Але фільм якось розчарував, хоча ця версія сценарію дуже сподобалася). Зараз читати майже немає часу, напевно і лінь це робити (навіть не лінь, а повна зайнятість), коли можна включити аудіокнигу і слухати, що зараз і роблю. Слухаю ті книги, які мріяла прочитати колись.
в мене з Толкієном взагалі особливий рахунок. Якщо коротко то люблю) Слухати в машині теж люблю. але у випад ку із Забужко - деколи пробиває на таке снобське... типу почитати грубу розумну книжку, позображати "умняк". І в цьому випадку ніяк - тільки друковані книжки. і навіть електронні читалки не підходять. ТИм більше мені - нефахівцю - необхідно з'ясовувати терміни, щось підкреслювати, перечитувати, робити помітки на полях. Це не романтичний отой -"запах фарби, шелестіння сторінок" - це сувора необхідність. По іншому толку нема - нічого не зрозумієш))) тому вже три місяці читаю по сторінці вдень...((
Особисто я не люблю вантажити мозок непотрібною інформацією. Це вже звичка, навіть в інтернеті, мало на що буду звертати увагу якщо воно мені непотрібно. Я думаю, це кому що подобається, Ви, наприклад, розбираєте абзаци книг, а я розбираю на дрібні складові свої замовлення по шиттю, це теж як конструкція якась, моделювання, дизайн і обов'язково гарна уява. Це Вам приносить задоволення, як комусь шоколад))))
якщо чесно, навчило здається краще концентруватися на задачі. Плюс самі підняті питання - мені цікаві, самі по собі)
Hi @paganlord
As a follower of @haccolong this post has been upvoted by @hoaithu's Curation Trail.
This is free upvote first when you follow @haccolong
Use Partiko for activities on Steemit, you will receive bonus points. Dowload Partiko app for your phone at here. If you difficulty when convert points (Partiko) to upvote, check the instructions here.
Congratulations @paganlord! You have completed the following achievement on the Steem blockchain and have been rewarded with new badge(s) :
You can view your badges on your Steem Board and compare to others on the Steem Ranking
If you no longer want to receive notifications, reply to this comment with the word
STOP
To support your work, I also upvoted your post!
Vote for @Steemitboard as a witness to get one more award and increased upvotes!